Фед підвищує ставки: користь для стейблкоїнів і ризики для боржників у біткоїнах

Головне за хвилину:

• Федрезерв США підвищив ставку на 0.25% до діапазону 3.75%-4% з 16 вересня 2026 року;
• Емітенти стейблкоїнів на кшталт Circle заробляють більше на резервах — 95.2% доходів компанії йде саме звідти;
• Компанії, які позичали під купівлю Bitcoin, тепер платять на $2 млн на рік більше за кожні $100 млн боргу при зростанні ставки на 2%;
• Короткострокові ставки (SOFR) і довгострокові облігації рухаються окремо — один і той самий крок ФРС може збагатити одних і задушити інших.

Команда Octobit розібрала, як одне рішення центробанку створює протилежні наслідки для різних учасників крипторинку.

Чому стейблкоїни заробляють більше, коли ставки ростуть?

Коли ви тримаєте USDT чи USDC на 👉 гаманці, хтось інший заробляє на ваших грошах. Емітент стейблкоїнів бере ваш долар, купує короткострокові облігації США або кладе на депозит під відсотки. Ви отримуєте токен 1:1 до долара. Компанія отримує дохід.

Факт: у звіті Circle за другий квартал 2026 року 95.2% виручки прийшло саме з доходу від резервів. Тобто майже вся бізнес-модель — це 👉 арбітраж відсоткових ставок. Коли Федрезерв піднімає короткострокову ставку (SOFR — secured overnight financing rate), емітент починає заробляти більше на тих самих резервах.

Приклад з цифрами: уявімо емітента з $10 млрд резервів під 4% річних. Це $400 млн доходу на рік до витрат. Якщо ставка падає до 3%, дохід скорочується до $300 млн. Щоб повернути колишній рівень, потрібно залучити ще $3.33 млрд резервів — на третину більше токенів в обігу.

Тепер рахунок йде в зворотний бік: ставка зросла на 0.25%. Резерви Circle та інших емітентів автоматично генерують більше кешу при кожному рефінансуванні короткострокових облігацій. Користувачі стейблкоїнів цього не бачать — їхній баланс залишається $1.00. Але емітент має жирнішу маржу.

Схожі кейси по впливу макроекономіки на криптобізнес ми регулярно розбираємо в розділі 👉 новини криптовалют.

Як підвищення ставок б’є по Bitcoin-боржниках?

Протилежна сторона медалі — компанії, які позичали 👉 гроші під купівлю Bitcoin. Вони сподівалися, що ціна монети зросте швидше, ніж вартість обслуговування боргу. Але коли ставки ростуть, їхні витрати теж ростуть.

Гіпотетичний приклад: фірма залучила $100 млн під плаваючу ставку (floating-rate loan). Ставка зросла на 2 відсоткові пункти. Тепер компанія платить додаткові $2 млн на рік лише у вигляді відсотків. Bitcoin у портфелі не генерує дивідендів чи купонів. Якщо ціна не зросла — прибутку немає, а витрати є.

Факт: рішення FOMC від 16 вересня 2026 року підняло цільовий діапазон до 3.75%-4.00%. Це безпосередньо вплинуло на плаваючі кредити, прив’язані до федеральної ставки або SOFR.

Додатковий нюанс: конвертована заборгованість (convertible debt). Деякі компанії позичають під нижчий купон в обмін на можливість кредитора отримати акції замість готівки. Це розмиває частку поточних акціонерів. Тому дві фірми з однаковою ставкою 5% можуть мати зовсім різну фінансову структуру — одна віддасть кеш, інша віддасть контроль.

Чому короткострокові та довгострокові ставки — це не одне й те саме?

Ринок часто плутає два типи ставок: overnight (наприклад, SOFR) і довгострокові облігації (10-year Treasury). Вони можуть рухатися в протилежних напрямках.

SOFR — це ставка для кредитів на одну ніч, забезпечених казначейськими паперами. Вона безпосередньо залежить від рішень Федрезерву. Коли ФРС підвищує цільову ставку, SOFR росте майже миттєво.

А от 10-річна облігація — це інша історія. Її дохідність складається з:

• очікувань ринку щодо майбутніх коротких ставок;
• премії за ризик тримати борг протягом 10 років (term premium);
• інфляційних очікувань.

Федрезерв Нью-Йорка публікує дослідження term premium, де розділяє ці компоненти. Але сам term premium неможливо спостерігати напряму — це модельна оцінка.

Що це означає на практиці? Уявімо: інвестори очікують, що ФРС знизить ставки через рік, але вимагають більшу премію за ризик володіння довгим боргом. Результат: короткострокові ставки ростуть (це допомагає емітентам стейблкоїнів), а довгострокові теж ростуть або залишаються високими (це вбиває економіку проєктів з тривалою окупністю, як-от будівництво дата-центрів для 👉 майнінгу).

Компанія, яка фінансує багаторічний проєкт, і емітент, який реінвестує Treasury bills кожні 3 місяці, потраплять у різні фінансові умови — навіть якщо обидва “відчувають” підвищення ставок.

Як DeFi-ставки відрізняються від традиційних?

У протоколах типу Aave ставки визначаються не Федрезервом, а попитом і пропозицією всередині пулу ліквідності. Документація Aave пояснює: дохідність постачальників (suppliers) залежить від utilization rate — відсотка позичених токенів від усіх доступних.

Приклад: якщо в пулі USDC лежить $100 млн, а позичено $80 млн, утилізація = 80%. Це високий показник, тому ставки для позичальників зростають (щоб стримати попит), а дохідність для постачальників теж росте (щоб залучити більше капіталу).

Коли Treasury bonds дають 4%, а Aave пропонує 7% на стейблкоїни, різниця в 3% — це премія за ризик. Які ризики?

• 👉 Смарт-контракт може мати вразливість;
• Ліквідність може пересохнути, якщо всі захочуть 👉 вивести гроші одночасно;
• Governance-рішення можуть змінити параметри протоколу на твою шкоду;
• Немає страхування вкладів, як у банку.

Частина користувачів не може отримати доступ до Treasury bonds (немає банківського рахунку, живуть у країні з обмеженнями). Для них onchain 7% — це не “ризикована ставка”, а єдина доступна альтернатива готівці під подушкою.

Інші користувачі тримають стейблкоїни як колатерал для торгівлі або DeFi-стратегій. Вони раціонально приймають нижчу дохідність в обмін на миттєву ліквідність і можливість використати токени як заставу.

🧐 Наш вердикт

Підвищення ставок ФРС — це не універсальний сигнал “криптозима” чи “криптовесна”. Це диференційований удар по різних бізнес-моделях. Емітенти стейблкоїнів типу Circle збирають врожай: більше кешу з тих самих резервів. А компанії з плаваючими кредитами під Bitcoin задихаються від зростаючих відсоткових платежів. Якщо ти інвестор — дивись не на загальну ставку, а на структуру капіталу конкретної фірми: fixed чи floating, конвертовані чи звичайні облігації, короткі чи довгі терміни погашення. Деталі вирішують усе.