Головне за хвилину:
- Резервний банк Австралії (RBA) завершив проєкт Acacia — експеримент з токенізованими фінансовими активами та різними формами розрахункових 👉 грошей;
- Протестували 20 кейсів на інституційному ринку: від облігацій до вуглецевих кредитів;
- Головний висновок: не технологія токенізації, а форма розрахункових грошей визначає, чи зможуть токенізовані ринки масштабуватися;
- Порівняли чотири варіанти: баланси центробанку, CBDC для оптових операцій, токенізовані банківські депозити та стейблкоіни;
- Кожна форма має переваги та обмеження — універсального рішення немає.
Команда Octobit розбирає, чому питання розрахунків стало центральним уTokenFi-експерименті Австралії.
Що таке проєкт Acacia і навіщо він потрібен
Проєкт Acacia — це спільна ініціатива RBA та Центру досліджень цифрових фінансів (DFCRC). Мета: перевірити, як токенізовані активи можуть обертатися на оптових ринках Австралії з реальними розрахунками.
Простими словами: 👉 блокчейн дозволяє перетворити облігації, фонди чи кредити на цифрові токени. Але щоб їх купити, потрібні гроші. І ось тут починається головна проблема.
За даними офіційного звіту RBA, учасники проєкту протестували 20 сценаріїв: від випуску токенізованих облігацій до репо-угод та торгівлі вуглецевими кредитами. Усі вони стикалися з однаковою перешкодою — як синхронізувати передачу активу та грошей без додаткових ризиків.
Факт: токени можуть обертатися на новій інфраструктурі, але якщо розрахункова частина залишається в старих системах, виникають розриви. Платежі затримуються, ліквідність фрагментується, учасники несуть контрагентські ризики.
Більше контексту про блокчейн-інновації у фінансах ми збираємо в розділі 👉 новини криптовалют.
Чотири форми розрахункових грошей: порівняння
Acacia порівняла чотири варіанти розрахунків для токенізованих активів:
- Баланси на рахунках розрахункової системи RBA (Exchange Settlement Accounts). Це традиційні гроші центробанку, якими користуються банки для міжбанківських розрахунків. Плюс: максимальна довіра та юридична визначеність. Мінус: потрібна синхронізація з токенізованими платформами, доступ обмежений.
- Пілотна оптова CBDC (wholesale CBDC). Це цифрова версія грошей центробанку, яка може працювати безпосередньо на блокчейні. Плюс: безризикові гроші з можливістю програмування. Мінус: складні питання доступу, управління та впровадження.
- Токенізовані банківські депозити. Комерційні банки випускають токени, забезпечені їхніми депозитами. Плюс: розрахунки всередині банківської системи, звична модель. Мінус: якщо кожен банк створює власний токен, ліквідність розпорошується.
- Стейблкоіни. Приватні компанії випускають токени, забезпечені резервами. Плюс: цілодобова доступність, конкуренція на ринку. Мінус: залежить від якості резервів, правил викупу та ліцензування.
За словами заступника керівника RBA Бреда Джонса (виступ у березні 2026 року), оптова CBDC може бути корисною, але не є обов’язковою для старту токенізованих ринків. Джонс зазначив, що синхронізація з існуючою системою RITS, швидкі платіжні рейки та поточна інфраструктура центробанку можуть забезпечити перші кроки.
Детальніше про цей виступ можна прочитати тут.
Форми розрахунків: переваги та обмеження
Чому грошова частина стала вузьким місцем
Токенізований актив — це лише половина угоди. Щоб купити токенізовану облігацію чи вуглецевий кредит, потрібні гроші, які мають три критичні властивості:
- Фінальність: розрахунок завершується остаточно, без можливості скасування;
- Юридична визначеність: платіж має правову силу;
- Ліквідність: гроші доступні тоді, коли потрібні, без затримок.
Якщо грошова частина залишається поза токенізованою платформою, учасники змушені синхронізувати дві системи вручну. Це створює затримки, помилки та контрагентські ризики.
Якщо грошова частина — це банківський токен, потрібна сумісність між банками. Інакше ліквідність розпорошується: один майданчик приймає токени Bank A, інший — Bank B, а трейдери змушені тримати гроші на кількох рахунках.
Якщо це стейблкоін, виникають питання резервів: чи достатньо у емітента активів для викупу? Чи є ліцензія? Чи можна йому довіряти у кризовій ситуації?
Проєкт Acacia виявив: технологія токенізації працює, але без надійної грошової основи ринок не масштабується. Це не технічна проблема — це питання довіри, регулювання та доступу.
Оптова CBDC може бути корисною, але далеко не обов’язковою для запуску токенізованих ринків. Ми можемо почати з існуючих інструментів.
Сумісність вирішує долю ліквідності
Уявіть: одна платформа приймає токенізовані депозити Commonwealth Bank, інша — стейблкоіни, третя — баланси RBA. Трейдер не знає, де буде угода, але змушений тримати гроші на всіх майданчиках. Ліквідність розпорошується, капітал заморожується.
Це не гіпотетична проблема. Звіт Acacia прямо вказує: якщо різні форми грошей не будуть сумісними, кожен майданчик стане ізольованим басейном ліквідності.
Сумісність означає:
- Можливість конвертувати одну форму грошей в іншу за номіналом (1:1);
- Однакове юридичне визнання;
- Відсутність затримок або додаткових витрат.
Це змінює розподіл влади на ринку. Баланси центробанку зберігають роль регульованих учасників з доступом до розрахункових рахунків. Депозитні токени розширюють банківські гроші на токенізовані ринки, але потребують узгодження стандартів між банками. Стейблкоіни додають приватну конкуренцію, але піднімають питання резервів та регулювання. Оптова CBDC може забезпечити безризикові гроші з програмованими функціями, але ставить центробанк ближче до дизайну ринкової інфраструктури.
🔮 Чого чекати далі?
Проєкт Acacia — це не фінальна відповідь, а карта можливостей. RBA не обрав єдину модель, натомість окреслив умови, за яких кожна форма розрахунків може спрацювати. Ключове питання тепер — які моделі регулятори дозволять вийти з пілотної стадії, з якими правилами доступу та з достатньою юридичною визначеністю для реального інституційного 👉 обсягу. Якщо банки узгодять стандарти для депозитних токенів, а стейблкоіни отримають чіткі ліцензії — ринок може запуститися швидше, ніж очікувалося.
